{envelope}
F. Michaluk
240 E. 124 St.
New York.
Thomas Gushul Esq.
Coleman Alta
P.O. Box 209
Canada.
{stamp} New York, NY, 13 February 1921
{stamp on the back of the envelope} Coleman, AB, 18 February 1921
New York
13го Лютого. 1921
Дорогий Товаришу Ґушул.
Лист котрий пишу до Вас то майже зплачем. Така вже мені доля судилась як бідив поперед так треба і надалі бо иншої ради трудно надіятись. Я всій порі так якби збожеволів, стратив всі центи які лиш мав і заліз вдовги по шию і роби що хоч босе фрій-контрі Товариш Ґушул я тепер в такє попавсь що трудно вилізти
2
гризота між нами обоїма і ще більше таких кавалків що мені вже нічого немиле. Як звідси виїздив то кождий говорив щоб неїхати, однак я незвертав уваги на то тілько їхав так до Вас як ми колись переписувались про нашу будуччину. Однак мої погляди типер такі і не навість що лутше не жити мені більше бо мої думки завили мене в такє що тілько в голові шумить
3
як в якім кітлі. Оженивсь розтратив жоночі гроші ще дотого поназичував заліз в пропасть і тілько сварка і не навість всій порі між нами. приходилось нам обоїм розійтись бо нім був нежонатий ріжні бесіди переходили між нами а типер так ся нестало як ся говорило тоя оставсь як який волуцюга і зрадник Ніхто мене більше не навидить тілько ріжні думки пересувають ся як той
4
туман осінної пори. Перед моїм виїздом був тут в Канадийскім офісі питав чи не потрібно мені песпорт то говорили мені що переїду без жадного клопоту, однак так ся не стало. Недалеко границі та драпуга Канадийска зачав питатись куди обоє їдем, так я сказав що їду до Канади що маю свої пропорти разом звами і через то повертаюсь Також казав чого їхав до Америки і як надовго
5
однак нічого непомагало. Хотїв щоб показати сьвідцтво [sic] як я дістався до Америки чия платив текс як переходив через границю і ще більше таких кавалків. Я говорив єму щом переїздив у віндсор коло детроїт платив текс 8 долярів однак згубив ті папері значить посьвідку щоя платив текс то також ніц не помагало. Він мені говорив щоя нігди неможу дістатись
6
до Канади потий не виберу паспорт з Отави хотьби замене незнати хто ґарантував то се мені ніц непоможе. Я мусівби був чикати най менше три тижні на песпорт і то незнаю чи мігби був дістатись Як приїхав до Emerson так з кинув наші куфри і сказав злізти з трену за вів нас за ґрати а другий день рано
7
назад заграницю, томи обоє просили щоб лишив нас хоть на оден день щобя міг дещо довідатись від Вас то він сказав що можемо бути оден день абільше ні. Вітак я дав таліґраму до Вас і другий день рано отримав відповідь від Вас а також з Michel від Dixonа і до него була також то він переглянув і сказав що се все пусте і я мусів виїхати. Яби був остався заграницею однак мав коротко грошей
8
а друге він казав мені виразно що нас трудно буде дістати. Також він заплатив тикета нам до сент-паул а з сенд-паул [sic] мусів назад платити до New Yorku, єслиб я був лишився ще на оден день так я неміг дістати тикіт до сент паул мусівби був платити самий, а єслиб був платив самий то за мало грошей мав і через то боявся брати ченц
9
бо треба було описати всю свою історию як я дістався до Америкі і т.д. ще міг ся дістати до криміналу на кілька місяців через то що знаєте як я переходив через границю. Як чоловік у біді то кождий чорт лізе на карк так само зімною було. Типер про Канаду треба буде забути бо нимаю ані цента і довгів кілько що трудно оплатитись
10
Як з сего я маю вилізти то сам низнаю бо часи настали прикрі ще дотого жонатий і прийдесь чорнобідити. Я щастя маю що тикєта небрав аж до Колман бо бувби пропав на віки, а тілько платив до Вініпеґу, то коштувало мене 137.84 цен[ти] а з Сенд-Паул до New Yorku 101. 40 центів. Мусів голодом їхати бо грошей не осталось ані цента
11
Мене ся їзда коштує поверх 250 долярів. Стоф фотогр[а]фічний 202 доляри і втаке я ся попав що лиш думаю що зімною має бути далі і як ті довги повіддавати. Друге знов ані хати ані роботи ані грошей хоть бери та завітися на яке без головя. Знаю що і Ви стратили грошей надармо але що робити то моя голова вже сива стає і чорт знає як сю біду обійти.
12
До Канади ніяк негодин по вернутись бо брак фінансу друге знов жінка більше не поїде бо кождий говорить що там біда а тут найліпше і такє. Можливо що бувбися троха доробив і мавби був житя инакше а типер треба підлягати кождому чортови як і поперед. Стратив всі свої гроші на школу типер коби міг дістати хоть миски мити де вякім рестеранті бо иншої ради нима.
13
Єсли будети з Андрійчуком то перечитайте єму сей лист як зімною є типер. він також буде ся журив боя досить грошей єму
винен. Також винен сотку долярів М. Андрійцевому і низнаю де він типер є бо писав до мене що їде до Росиї. Можливо що писав листа до Вас з Детроіт бо я писав ще минувшого місяця що їду до Вас і там моя буде стала адреса. Еслиб виїхав до Росиї
14
то мав виїхати на 28го січня. Прошу Вас товариш Ґушул на пишіть дещо від себе і дещо зарадьте мене боя в злім положеню і дуже мені прикро. бо бачте на якій я дорозі остався.
Тепер мушу глядіти якої роботи щоб себе продати бо прийдесь
[15]
здихати без часу всій демократичній країні. Єслиб був нікому сьвіт не завязав то чорт би мене брав я вже не стою засобою, але знаєте що чоловік неє самітний і треба старатись бо годі далі бурлаком жити.
Прошу пишіть дещо відсеби щоб хоть трохи став веселійший бо приятелів
[16]
немаю так богато щоб міг ся де чого ліпшого зарадити.
Тож кінчу сей лист і очікую як найборше де що до від[а]тись від Вас.
Ми обоє зичим Вам всім ліпшого поводженя ніж ми маєм типер обоє. Гаразд.
Михайлюк.