4-го квітня, 1946
Високоповажаний Пан Ґенерал
і Пані Е. Удовиченки
Париж, Франція
Високоповажані і дорогі Панство Удовиченки!
Час, коли отримаєте нашого листа в Фран[ц]ії буде вже мабуть в днях Великодня. Отже пересилаємо Вам наш святочний привіт - витаємо Вас нашим українським звичаєм Христос Воскрес! Наші святочні побажання для вас щирі і з глибини душі. Хай в День Воскресення Христового у Ваших серцях панує радість. А в близьке наше державне Воскресення хай сповниться вірою кожне українське серце.
Сердечна подяка Вам за привітного листа з І м[инулого] м[ісяця] якого ми отримали разом з Вашим маленьким “фото” за яке з окрема вдячні. Цілий Ваш лист до нас наче надиханий погідністю духа та вірою. А це нас тішить, бо знаємо в кяих (sic) важких умовинах життя Ви його писали. Тішить нас Ваша народня праця на чужині де стараєтесь подати поміч потребуючим. Ми цінимо Ваші листи і дорожимо ними. Раді будемо зробити від себе все що в наших силах і вдячні вам за завваги та суґестії.
Отже перша справа: висилка мужеських убрань для потребуючих. Ми поробили старання, щоб одежа була вислана. Ви мали б її одержати на Вашу адресу з таких великих міст в Канаді як Монтреал, Торонто, Саскатун, Едмонтон та Винепеґ. Поки що ми не маємо звідомляення від наших відділів, однак віримо, що одержимо її скоро.
Цими днями висилаємо Вам дві посилки з харчами. Спис річей вишлемо разом з листом. Річі, які ми висилаємо на посилці будуть мати зворотні адреси від осіб, хотяй висилаємо їх від орґанізації, такі закони почтові в Канаді.
Пані Петлюра часто пише до нас. Радіємо, що можемо подати її хотяй ту маленьку поміч. В порівнянню до того, що вона віддіала для народу, а це все найдороще в життю наша поміч така здається маленька. Про її власне життя, а особливо її покійну доньку Лесю ми ніколи не згадуємо у своїх листах до неї, щоб не торкнути тої наболілої частини в її благородній душі. А вона також не згадує про це, хоронить в глибинах своїх материнських почувань. І як же радо приняли ми ту всітку (sic) що Ви б написали де що про неї. Ми в Канаді так мало знаємо про покійну Лесю Петлюра. Ми будемо дуже вдячні за цю працю і помістимо її в Українським Голосі. Пришіліть і знимку, це важне. Було б також дуже як би Ви могли описати де живе пані Петлюра сама. Чи можна просити і знимку пані О. Петлюри, як що вона є у Вас? Взагалі ми просимо, щоб Ви зробили все що можливо під цим зглядом, а за Вашу працю ми будемо Вам глибоко вдячні.
Коли б у Вашій теці було більше таких матеріялів, це можуть бути записки з пережитого та баченого за ті роки на чужині то просимо ласкаво прислати до нас. Ось приміром нам в Канаді Було б інтересно знати про стан Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі.
Напишіть нам також яких харчів у Вас найбільше брак. Ми писали про це до Пані Петлюри, однак вона не має відваги сказати нам чого її найбільше потрібно.
Нам приємно було читати те, що Ви інтересуєтесь працею нашої жіночої орґанізації Союзу Українок Канади. Цього року ми вступили в 20 ліття нашої народної праці на культурній українській ниві в Канаді. І наша праця сполучена з труднощами. Багато наших українських людей поселилось на кольоніх на землі по фармах. Відділені господарства одні від других десятками миль. Однак де є горстка українців то там і виростає заброло української культури - церкви, народні доми. Далеко сходитися. Один священик на 10 а часом і 12 церков. По порядку відбуваються Богослуження. В більших містах краще бо є більше українців, та зате є більше розгону до асиміляції тай ріжні погляди люди мають. Нашим найважнішим обовязком як орґанізації поставити на сторожі багатої нашої культури та традиції матір, жінку. Праця наша хотяй вимагає багато трудів та посвяти, однак є приємною зо світлою метою нашої кращої будуччини.
Пересилаємо наше найсердечніше побажання пані Удовиченко.
Бажаємо Вам обоїм всього г[а]рного та доброго.
Зо святочним привітом і пошаною до Вас.
ЦЕНТРАЛЯ СОЮЗУ УКРАЇНОК КАНАДИ.
голова