Coleman, Alta April 4th 1914
Любезна моя мила Оленко!
Подаю Тобі отсим до відомости, що прошу Тебе дуже ласкаво, що бесь вийшла у понедїлок у вечер на стацїю. А там зобачиш мене, як я буду з ваґона вилазєти. Ти сей лист маєш отримати у понеґілок, тож як прийдеш з роботи, то збирись і пійди на стацїю. А там уже Тобі хто небудь скаже в котрі годинї колєя приходить, з Кальґар. І пишу Тепер що не дай Боже аби Ти ся кому похвалила, що я маю приїхати. Навіть і Твої хатнї аби нїц всім не знали, і навіть своєму вуйкови абесь анї словечка не писнула що я маю приїхати. Най Бог Боронить аби Ти кому за се що пріпімнула, бо я маю в Едмонтонї тепер богато ворогів, а я так хочу аби я ся навіть з ними не бачив. Бо я там буду тілько через пять шість день, а тодї вернусь на зад до Колман, бо на тілько служить менї тикит. Отже уважай аби Ти нїкому анї писнула що я маю приїхати
[2]
І старай ся там, аби я мав станьцію в пана Злотнїцкого, лиш не вимовся що я маю приїхати. А мене на стацїї раз два пізнаш, бо я буду мати в руках нову валїзку, поківаю на голові три рази капелюх, так що би Ти мене зараз пїзнала. Тож тоді можеш йти до мене сьміло. Тож тодї маєм ся перший раз поцїлювати в уста одно другого, се так буває всюди так в сїм краю, за се встиду нема, бо се єсть наша любов. Тут я Тобі нїчого злого не пишу.
І ще раз Тобі пригадую що бесь нїкому не вимовилась що я маю приїхати.
На сім кіньчу своє писанє
здоровлю Тебе щиро і очікуй терпеливо так веселої хвилі побачитись з своїм меленьким Тимоском
Бувай здорова.
Тимофій
